Доступність до всіх сфер життя є необхідною умовою для рівних можливостей кожного громадянина. Заклади культури та мистецтва постійно працюють над своїм вдосконаленням та задоволенням потреб користувачів, але одночасно необхідно враховувати нюанси щодо збереження культурної спадщини національного значення, які занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Персонал багатьох закладів культури проходить спеціалізовані тренінги, вивчає основи етики комунікації, жестову мову, аудіодискрипцію та інші інструменти доступності, щоб надавати якісні послуги всім відвідувачам.

За цей час вдалося досягти значних успіхів у створенні безбар’єрних просторів в культурних інституціях, зокрема:

• Національний музей декоративного мистецтва України облаштував вхід до музею пандусом, який дозволяє відвідувачам на візках безперешкодно потрапити на перший поверх музею.
• Музей-квартира П. Г. Тичини окрім пандусу встановила тактильні інформаційні показчики, тактильну плитку та мнемосхему приміщення, що створює безбар’єрний простір для відвідувачів з порушеннями зору.
• Музей Ханенків впроваджує в свою діяльність інклюзивні рішення, аби кожен відвідувач відчував себе комфортно, незалежно від рівня мобільності чи сенсорного сприйняття. Співробітники музею разом з партнерами реалізовують безліч інклюзивних проектів спрямованих на підтримку людей з інвалідністю, ветеранів, людей з посттравматичним досвідом чи ментальними особливостями. Сам музей облаштовано інформаційними стендами зі шрифтом Брайля та тактильними копіями в експозиції.
• В приміщенні Національної філармонії України також з’явилася навігація шрифтом Брайля. Відтепер шлях до Колонного залу та Музичного салону став зручнішим завдяки тактильним вказівникам на перилах. Також на першому та другому поверхах з’явилися мнемосхеми, які допоможуть легко знайти касу, гардероб чи інші кабінети, а також швидко ознайомитися з планом евакуації.

Фізична безбар’єрність – не лише вимога часу, а й фундаментальний крок до рівноправного суспільства. Приклади доступності закладів культури доводять, що попри складність адаптації історичних будівель, впровадження тактильної навігації, пандусів та спеціалізованих програм робилять культурну спадщину доступною для кожного.