Один із ефективних інструментів дослідження суспільної думки щодо важливих питань - це фокусгрупи. І під час роботи над Планом заходів з реалізації Національної стратегії безбар’єрності на 2025-2026 роки вони також використовувалися.

І одна з груп, що була сформована групою дослідників - це жінки. Жінки різного віку, із різних міст, різного фаху та сімейного стану. Але всі вони в повсякденному житті стикаються із бар’єрами.

Як зазначили учасниці фокус-групи, багато чого залежить від місця знаходження. Само по собі проживання в сільській місцевості створює ряд проблем. Якщо немає власного транспорту, буває дуже складно дістатися міста, бо автобус ходить кілька разів на день, та ще й не доїжджає до самого села через неузгодженість між міськими та районними перевізниками. Це автоматично створює проблеми із доступом до роботи, навчання та медичних послуг, адже вони часто не надаються в селі на достатньо гарному рівні.

Традиційно жінкам складніше знайти гарну роботу через наявність дітей чи можливість їхньої появи, адже роботодавці побоюються, що співробітниці підуть у тривалу відпустку чи будуть часто йти на лікарняний. Проте під час обговорення зазначили, що ситуація має позитивну тенденцію. Порівняно із минулими роками доступ до роботи спростився, з’явилось більше доступних для жінок професій. Нерідко роботодавці готові навчати жінок та працевлаштувати їх на місця, які були раніше традиційно чоловічими.

Це не єдиний напрям безбар’єрності, де учасниці фокус-групи відмітили зміни. Багато говорили про те, що поступово деякі міста стають більш комфортними та доступними, мамам із дитячими візочками стало значно простіше рухатися містом завдяки наявност пандусів та знижених бордюрів. Хоча проблеми із фізичною доступністю міст, будівель та транспорту все ще залишаються актуальними, особливо для сільської місцевості.

Наприклад, одна з учасниць розповіла про свій досвід пересування містом на милицях через травму ноги. Особливі складнощі викликала в неї необхідність відвідувати лікарню, де відсутній ліфт, а потрібні кабінети знаходяться на другому поверсі.

Учасниці зазначили, що часто складно пересуватися містом через транспортні проблеми - трамваї та тролейбуси через відключення світла зупиняють свій рух, а автобуси часто не доступні для пасажирів із дитячими візочками, а тим більше - для людей на кріслах колісних.

Учасниці відмітили, що перші позитивні зміни є, але зважаючи на зростання кількості людей, яким важлива безбар’єрність, потрібно докладати більше зусиль.

Як цілком позитивну жінки з фокус-групи описати ситуацію з цифровою доступністю для жінок. Вони поділилися досвідом взаємодії з цифровими сервісами, замовлення довідок та документів онлайн, можливість знайти потрібну інформацію.

Кілька учасниць зазначили, що залюбки проходять безкоштовні онлайн-курси та дізнаються з них багато корисної інформації. Підбиваючи підсумки, важливо розуміти, що жінки у своєму повсякденному житті стикаються з різноманітними бар’єрами. Як фахівчині, як матері, як дочки вже літніх батьків. Проте вони відзначають певні зміни останніх років та вважають важливим, що питання безбар’єрності зараз знаходяться у фокусі уваги.

Тетяна ЛОМАКІНА
радниця - уповноважена Президента України з безбар’єрності