Зв'язок сьогодні — це не просто можливість зателефонувати рідним. Це доступ до державних послуг, банкінгу, медицини, екстреної допомоги. Для людей з інвалідністю це ще й питання безпеки та рівності. Саме тому Всеукраїнська організація «Союз осіб з інвалідністю України» зробила забезпечення доступних електронних комунікацій одним із ключових напрямків своєї роботи.

Наш фокус — законопроект про універсальні послуги

Зараз на розгляді перебуває законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення доступності універсальних електронних комунікаційних послуг» . Цей документ має визначити, якими будуть базові послуги зв'язку, хто і на яких умовах зможе їх отримувати, а головне — як держава гарантуватиме цю можливість для вразливих категорій населення, зокрема людей з інвалідністю.

Ми активно включилися в роботу над цим законопроектом, адже він безпосередньо стосується прав наших підопічних. Наша участь у громадському обговоренні та постійний діалог з Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій (НКЕК), мають конкретний результат .

Наша ключова вимога: фіксований тариф для вразливих груп

Головне, чого ми домагаємося — це запровадження фіксованого (граничного) тарифу на базову універсальну послугу для людей з інвалідністю. Адже доступність — це не лише технічне покриття, а й фінансова спроможність оплачувати послуги.

Ми наполягаємо, щоб особи з інвалідністю були автоматично включені до переліку «вразливих соціальних груп», для яких діятиме цей пільговий тариф. Це не данина моді чи надмірна вимога — це світова практика. Наприклад, у Великій Британії діють «соціальні тарифи» для людей, які отримують державну допомогу. У США регулятор встановлює «цінові ковпаки» для операторів, які беруть участь у програмі універсальної служби. Європейський кодекс електронних комунікацій, який Україна імплементує, прямо зобов'язує держави-члени вживати заходів, якщо ціни на послуги є недоступними для людей з низьким рівнем доходу або особливими потребами. Наша вимога повністю відповідає цим стандартам.

Вже є перші перемоги

Наші зусилля не марні. Нам вдалося зберегти в законопроекті норму статті 100, яка зобов'язує державу сприяти забезпеченню осіб з інвалідністю термінальним обладнанням та спеціальними засобами за державний кошт. Це важлива перемога, але лише перший крок.

Одночасно ми працюємо над тим, щоб уникнути нових дискримінаційних норм. Наприклад, ми категорично проти пункту, який дозволяє операторам вимагати довідку про інвалідність для отримання інформації у доступному форматі. Вимагати документ, щоб усунути бар'єр — це абсурд, який суперечить логіці та Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю.

Історія, яка ілюструє проблему

Поки триває робота над законом, ми отримуємо десятки звернень. Ось одна з них — Марина Сташина-Неймет, особа з інвалідністю ІІ групи, мешканка Ужгорода. З грудня 2025 року на вулиці де вона живе, повністю відсутній мобільний зв'язок та інтернет. Жоден з операторів не працює.

Марина опинилася в інформаційній ізоляції. Вона не може викликати допомогу, отримати державну послугу онлайн, просто зв'язатися з рідними. Для людини з інвалідністю це не просто незручність — це загроза безпеці та гідності. Ми підготували та направили скаргу до НКЕК з вимогою провести перевірку та відновити зв'язок.

Продовжуємо боротьбу

Історія Марини — лише один з багатьох випадків, які доводять: закон про універсальні послуги потрібен, і він має бути дієвим. Ми будемо продовжувати нашу роботу:

• Тримати на контролі розгляд скарги Марини в НКЕК.
• Відстоювати нашу позицію щодо фіксованого тарифу та автоматичного включення осіб з інвалідністю до вразливих груп.
• Стежити за тим, щоб остаточний текст закону був безбар'єрним, а не створював нові перепони.

Ми віримо, що доступ до зв'язку не може бути розкішшю. Це право, яке має бути забезпечене для кожного, особливо для тих, хто найбільше цього потребує.

Денис Сухотін
Голова ВП ГО ВО СОІУ
«Закарпатське обласне товариство осіб з інвалідністю»