Такій темі був присвячений вебінар на каналі «Сила духу».
Місцева ініціатива — це право членів територіальної громади (зазвичай від 18 років) офіційно подати до місцевої ради проект рішення, що стосується питань місцевого значення, який обов'язково розглядається на сесії. Це форма безпосередньої участі громадян у самоврядуванні (згідно зі ст. 9 ЗУ "Про місцеве самоврядування"), що дозволяє ініціювати розв'язання питань благоустрою, інфраструктури чи послуг.

Основні аспекти місцевої ініціативи:

• Суть: Письмова пропозиція про розгляд питання, яку підтримала визначена кількість жителів.
• Ініціатори: Члени територіальної громади, часто від 18 років, іноді — від 14 років (як у Сумах)

.Процедура: Створення ініціативної групи, збір підписів (кількість залежить від розміру громади, часто це визначено Статутом) та подання до ради.

• Розгляд: Рада зобов'язана розглянути ініціативу на найближчій черговій сесії за участі представників ініціативної групи.
• Теми: Будь-які питання, віднесені до відання самоврядування (освіта, медицина, земельні відносини, транспорт тощо).

Місцева ініціатива  - це дієвий інструмент, що дозволяє громадянам напряму впливати на рішення місцевої влади.

Люди з інвалідністю можуть брати участь у місцевих ініціативах через механізми прямої демократії (петиції, громадські слухання, бюджети участі), роботу в консультативно-дорадчих органах, громадську експертизу та адвокацію, забезпечуючи інклюзивність. Залучення відбувається офлайн та онлайн (опитування, вебінари) з акцентом на безбар'єрність, консультації та створення рівних можливостей.

Основні форми участі:

• Пряма демократія та звернення: Створення місцевих ініціатив, подання електронних петицій, участь у громадських слуханнях та загальних зборах за місцем проживання.
• Консультації та моніторинг: Участь у робочих та фокус-групах, радах осіб з інвалідністю при органах влади, консультації з громадськістю щодо проєктів рішень, а також громадська експертиза доступності об'єктів.
• Бюджетування: Участь в управлінні місцевим бюджетом, голосування та розробка проєктів "бюджету участі" (громадського бюджету), спрямованих на створення безбар'єрного простору.
• Діяльність через громадські організації: Представництво інтересів через ГО осіб з інвалідністю, що дозволяє адвокатувати зміни в законодавстві та місцевих програмах.
• Онлайн-активізм: Вебінари, онлайн-форуми, опитування, що забезпечують доступність участі. 

Для ефективної участі важливо забезпечувати архітектурну та інформаційну доступність заходів, а також включати людей з інвалідністю на етапах планування та реалізації ініціатив.

Приклади:

В Україні успішні місцеві ініціативи для осіб з інвалідністю зосереджені на працевлаштуванні, інклюзії та адвокації прав. Серед прикладів можна назвати тепличне господарство для молоді з інвалідністю у Вінниці, розвиток інклюзивних просторів, впровадження «тренера з працевлаштування» для супроводу на робочому місці, а також адвокаційні кампанії з покращення доступності інфраструктури, що реалізуються неурядовими організаціями.

Так, Тепличне господарство (Вінниччина): Асоціація захисту прав та допомоги людям з інвалідністю "Відкриті серця" створила теплицю в с. Дорожне, де працюють молоді люди з тяжкими порушеннями. Робочі місця адаптовані для візків, що забезпечує реабілітацію та заробіток.

• Адаптація робочих місць: Ініціативи щодо забезпечення пристосування робочих місць для осіб з інвалідністю, включаючи фінансові стимули для роботодавців, які покривають частину витрат на облаштування офісів чи виробництв.
• "Тренер з працевлаштування": Модель супроводу, де фахівець допомагає особі з інвалідністю адаптуватися на новому робочому місці, що підвищує ефективність працевлаштування та зменшує упередження роботодавців.
• Адвокаційні кампанії (різні регіони): Фонд розвитку міста Миколаєва та інші місцеві НУО успішно використовують переговори та інформаційні кампанії для забезпечення доступності інфраструктури (пандуси, підйомники).

Ці ініціативи базуються на залученні громадськості та співпраці з місцевою владою для створення доступного середовища.

         Серед найсвіжіших прикладів можна назвати відкриття в Жовкві Львівської області Першого пункту Урядової «гарячої лінії». Це стаціонарна локація в приміщенні місцевого органу виконавчої влади, що дає змогу громадянам отримувати державні сервіси без необхідності мати власний смартфон чи комп’ютер. Такий Пункт сприяє реалізації політики безбар’єрності державного рівня та поліпшенню доступу до сервісів Уряду.

Пункт безбар’єрності надає можливість:

• здійснення швидкого дзвінка на урядову «гарячу лінію» 1545 одним дотиком;
• відеодзвінка для людей з порушенням слуху з консультантом Центру із залученням жестової мови;
• участі в онлайн-чатах із фахівцями Урядового контактного центру;
• самостійного створення звернення через інтерактивну форму з підказками;
• користування інтерфейсом безбар’єрності з великими елементами керування, підвищеною контрастністю та можливістю збільшення шрифту.

Зазначені функціональні можливості суттєво розширюють доступ до державних сервісів для громадян, які не мають власних цифрових пристроїв або належних навичок користування ними, а також сприяють коректному оформленню звернень і прискоренню їх опрацювання.

         Замість підсумку можна згадати народне прислів’я: «під лежачий камінь вода не тече», тобто, без дій, зусиль та активності неможливо досягти результату чи змін. Бездіяльність не приносить успіху, відповідальність за майбутнє лежить на самій людині. А в даному випадку – особам з інвалідністю та громадським організаціям, що акумулюють зусилля для створення безбар’єрного середовища в Україні.

Віталій Бугаєць

Ця публікація створена за фінансової підтримки Європейського Союзу та Німецького фонду Маршалла Сполучених Штатів Америки - Трансатлантичної фундації (GMF TF). Його зміст є виключною відповідальністю Полтавського регіонального осередку Громадської організації «Всеукраїнська організація Союз осіб з інвалідністю України» і не обов'язково відображає погляди Європейського Союзу та GMF TF.