13 червня на Закарпатті відбувся масштабний форум «Права людини: стан, контроль, реальні дії», організований Представництвом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Закарпатській області. Захід об’єднав понад сотню учасників: представників влади, судової системи, силових структур, громадських і благодійних організацій, журналістів, правозахисників, родин Захисників, полонених і зниклих безвісти.

На запрошення Представника Уповноваженого участь у форумі взяв Денис Сухотін, Голова Відокремленого підрозділу ГО ВО СОІУ «Закарпатське обласне товариство осіб з інвалідністю», який долучився до обговорення питань безбар’єрності та рівного доступу осіб з інвалідністю до всіх сфер життя. Було наголошено на важливості об'єднання зусиль влади, громад та міжнародних партнерів задля побудови держави, де права людини — це не гасло, а реальність для кожного..

У центрі уваги форуму були питання дотримання прав людини в умовах війни — прав військовослужбовців, ветеранів, полонених, їхніх родин, внутрішньо переміщених осіб, національних меншин, дітей та осіб з інвалідністю. Учасники обговорили як наявні проблеми, так і шляхи їх вирішення в рамках міжсекторальної співпраці.

Форум відкрили Голова Закарпатської обласної ради Роман Сарай та Голова Закарпатської ОВА Мирослав Білецький, які наголосили на пріоритетності захисту прав людини для демократичного суспільства.

«Ми не повинні забувати, що права людини — це невід’ємний елемент людської особистості та людського буття. Дотримання прав людини є основою демократичного суспільства та гарантує справедливе й рівноправне ставлення до всіх громадян», — зазначив Роман Сарай.

Ключовою подією форуму стала презентація Щорічної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні у 2024 році, яку представив Андрій Крючков, Представник Уповноваженого в Закарпатській області.

У рамках заходу відбулися три змістовні панельні дискусії:

Панель №1: Стан додержання прав ветеранів і військовослужбовців, полонених та членів їх родин в Закарпатській області

За кожною історією фронту — людина. А за кожною людиною — право бути захищеним і підтриманим. Саме про це говорили під час першої панельної дискусії форуму, присвяченої стану дотримання прав Захисників та Захисниць України, а також їх родин.

Модераторка Ганна Чижмар, головний сеціаліст Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини, наголосила: права військових і ветеранів — не абстракція. Це доступ до психолога, до лікаря, до житла, до справедливого ставлення. Робота команди Омбудсмана Дмитра Лубінця сьогодні — це щоденний контроль за тим, щоб ці права виконувалися, навіть у найменших громадах.

Андрій Поляк, начальник Управління з питань ветеранської політики Закарпатської ОВА, представив, що робиться в області: від адаптації та реабілітації до підтримки родин військових. Та головне — це спільна робота з громадами й громадськими організаціями.

Дмитро Єськін, майор, прикордонник, 743 дні полону. За його спиною — оборона «Азовсталі». За його словами — правда про російські тортури. За його серцем — Україна. Виступ Дмитра був про силу, біль і про те, як важливо не забути нікого. Команда Омбудсмана, яка бере участь у кожному обміні, бореться за кожного полоненого — і це теж права людини.

Олег Орос , лікар і воїн, розповів, як навіть після фронту продовжує «воювати» — уже в кабінеті лікаря. Безкоштовно лікує побратимів. Стоматологія — теж фронт, коли працюєш для тих, хто тебе захищав.

Любов Михайлюк, ГО «Дерево Мого Життя», говорила про найвразливіше: як допомогти ветерану знайти себе після війни, як говорити з дітьми, які чекають тата з фронту, і як навчити громаду не відвертатися від тих, хто повернувся.

Основні теми обговорення:

• Як реалізовуються права Захисників та Захисниць: медична допомога, психологічна підтримка, житлові програми, юридичний супровід.
• Як ветерани справляються з новими викликами вдома.
• Як держава і громадськість мають діяти разом.
• Як Уповноважений і його команда стають містком між людиною і системою.

Права людини — це не абстракція. Це коли ти повернувся додому з полону. Це коли є кому допомогти. Це коли тебе не забули. Бо підтримка Захисників та Захисниць — це не про політику. Це про обов’язок. Людяність. І пам’ять.

Панель №2: Права дитини – наша спільна справа: стан, кроки реагування, механізм системних змін.

Права дитини — це не лише про школу, іграшки чи щеплення. Це — про любов, захист, увагу. І про дорослих, які не мають права бути байдужими. Саме про це говорили учасники другої панелі форуму «Права людини. Стан. Контроль. Реальні дії», присвяченої правам дітей.

На початку панельної дискусії Роман Бігунець, заступник директора Міжнародного фонду «Регіон Карпат» NEEKA Ukraine, презентував результати пілотного проєкту документування осіб ромської національної спільноти в Закарпатській області (2023–2024 рр.). Розповів про виклики в доступі ромів до прав на ідентифікацію, медичні й освітні послуги, а також потенціал масштабування таких ініціатив на національному рівні.

Модераторка: Андріана Кацьора, регіональний консультант Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей.

Спікери:

Євгеній Лівак, головний спеціаліст Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини. Підкреслив: дитина — не статистика в звітах. Омбудсман Дмитро Лубінець акцентує на персональній відповідальності кожного службовця, який працює з дітьми. Особлива увага — до дітей-сиріт, внутрішньо переміщених, постраждалих від війни. Бо головне — не допустити байдужості.

Олена Фурдь, працівник Лікарні Святого Мартина в Мукачеві, озвучила особисту історію. Олена — прийомна мама. Вона вдочерила трьох сестер. Ці діти отримали родину. Теплу, живу, справжню.

Вона зізналася: раніше думала, що одинокі люди не можуть створити прийомну сім’ю. А потім дізналася, що можуть — і зробила це. Це історія про любов, яка сильніша за страх, за упередження і навіть за війну.

І саме такі історії показують: права дитини починаються з серця. З людини, яка не проходить повз.

Михайло Калинич - голова Горінчівської територіальної громади. Наголосив: громади на передовій змін. Вони першими бачать, коли дитина мовчить не тому, що слухає — а тому, що боїться. І саме від лідерів громад залежить, чи будуть права дитини реальністю.

Тетяна Мачабелі, NGO Nehemiah Ukraine. Поділилася досвідом психологічної допомоги діткам загиблих захисників та захисниць. Говорила про життєстійскість, покращення ментального здоров’я батьків та дітей.

У центрі обговорення:

• Як реалізуються права дитини в умовах воєнного стану
• Як громади можуть стати щитом для дитини — замість формального контролю
• Як громадські ініціативи закривають прогалини там, де не встигає держава
• І як команда Омбудсмана контролює дотримання прав дитини — не на папері, а в кожному випадку

Права дитини — це не лише юридична норма. Це коли є кому обійняти, коли є кому захистити. Коли дорослі — відповідальні. І коли навіть під час війни дитина має право просто бути дитиною.

Війна руйнує все — дім, роботу, плани, іноді навіть віру в майбутнє. Але вона ніколи не має права зруйнувати головне — гідність людини, її право на допомогу, безпеку і повагу. Саме тому Панель №3 форуму «Права людини. Стан. Контроль. Реальні дії» присвячена темі захисту права громадян, які постраждали від бойових дій.

Модераторка: Наталья Криворучко, регіональна менеджерка СОС Дитячі Містечка Ужгород, яка щодня допомагає людям починати життя знову — з надією і силою.

Спікери:

Мар'яна Химинець, співробітниця Представництва Уповноваженого ВРУ з прав людини в Закарпатській області наголосила: права тих, хто втратив дім, близьких, здоров’я, не можуть бути на другому плані. Важливо перевіряти умови проживання ВПО, доступ до медицини і соцпослуг, а також навчати громади, аби підтримка була постійною та адресною.

Віталій Пиринець, голова Пилипецької громади, поділився позитивним досвідом впровадження соціальних послуг та підтримкою внутрішньо переміщених осіб, які перебувають в громаді.

Юрій Котубей, юрист Міжнародного фонду «Регіон Карпат» NEEKA Ukraine, проінформував присутніх про виклики в документуванні та озвучив проблемні питання в нарахуванні соціальних виплат для ВПО.

Андрій Безпалюк, UNHCR Ukraine - Aгентство ООН у справах біженців в Україні, розповів про допомогу для ВПО, зробивши акцент на людях похилого віку та особах з інвалідністю, які прибувають евакуаційними потягами. Підняв питання необхідності соціального таксі в громадах краю.

Анжела Бабкіна, регіональна координаторка Благодійнийного фонду «Стабілізейшен Суппорт Сервісез», наголосила, що захист прав ВПО повинен йти через партнерство: взаємодію держави, громад та громадянського суспільства. Також не оминули питання розвитку рад внутрішньо переміщених осіб.

Головні теми:

• Як громади перетворюються на надійний прихисток для постраждалих
• Як держава та міжнародні партнери створюють нові шанси
• Чому гуманність — це не просто доброта, а відповідальна політика і дія

Війна ранить, але людяність лікує. І це відповідальність кожного — бути частиною цього лікування.

Форум «Права людини: стан, контроль, реальні дії» став не просто майданчиком для обговорення проблем, а місцем, де народжувалися ідеї спільних рішень, взаємодії та підтримки. У часи важких випробувань ми ще раз довели, що сила нашого суспільства — у єдності, людяності й небайдужості. Кожен із нас відповідальний за те, аби права людини були не просто словами на папері, а щоденною реальністю для кожного громадянина — від дитини до ветерана, від переселенця до людини з інвалідністю. Разом ми будуємо Україну, де гідність людини — понад усе, а підтримка та взаємоповага стають фундаментом нашого спільного майбутнього.

Примітка: у підготовці цієї статті використано матеріали з офіційної Facebook-сторінки Представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Закарпатській області.

Інфомація – наше все. Ми живемо в суспільстві, навчаємось, працюємо, здійснюємо творчу, громадську або політичну діяльність у просторах і оточенні, які не завжди є дружніми до нас. Знання – це сила. Сила руйнувати бар’єри.

Цю публікацію було підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу та Німецького фонду Маршалла Сполучених Штатів – Transatlantic Foundation (GMF TF). Його зміст є виключною відповідальністю Полтавського регіонального осередку ГО ВО СОІУ та Відокремленого підрозділу ГО ВО СОІУ «Закарпатське обласне товариство осіб з інвалідністю» і не обов'язково відображає погляди Європейського Союзу та/або GMF TF.